Присвята Олесю Гончару

Олесь Гончар – не тільки видатний письменник,

А й вірний син своєї рідної землі.

Багато літ він мудро вів щоденник,

В якому заповів Украйну берегти.

До глибини душі хвилюють його твори,

Бо в них – людська чарівність, простота…

В уяві оживають вкриті маком гори

В той час, коли навкруг гримить війна.

Як та лебідка, Шура Ясногорська

Любов до Брянського у серці береже…

А  там Степура із Богданом Колосовським

Тримають на плечах вогненні рубежі.

«Земля гуде», озвались «Таврія» із «Перекопом»,

«Людина й зброя», ніби рідні й нероздільні у віках,

І «Тронка» весело співає понад степом,

До «Берега любові» її пісня лине, ніби птах.

Минув «Циклон», розправила блакитні крила «Бригантина»,

А місяць їй шепоче: «Он  «Твоя зоря»,

Що завжди виведе на батьківську стежину

Через вируючі житейськії моря.

І приведе тебе до красеня «Собору»,

Що козаки воздвигнули в степу.

Вони у нього вклали синь степів прозору,

Безсмертя подвигів, надію, доброту.

«Собор» - набат і пісня соколина,

«Собор» - таємний дух і зодчеська краса.

Його макет зробив малий хлопчина,

В якого була чиста і незаплямована душа.

З просторів неба місяць зеленорогий

Освітлює акацію в садах.

Німою музикою бань округлих

Стоїть собор у плавнях на чатах.

Він зберігає спокій зачіплянців,

Як оберіг людської чистоти,

Оцей собор – шедевр козацький,

Який надумались знести.

Собор – вершина творчості народу,

Собор – це дивовижная краса,

Собор – це пам’ять про свободу,

Про вільний дух козацького коша.

Малий хлопчина зробив його із очерету,

А козаки воздвигнули в степу.

У нього вклали душу поетичну,

Безмежну відданість, любов і чистоту.

Колись він був в єпархії найбільший,

І праведників, й грішників – усіх єднав.

Попи багатії ставали тут ще багатіші.

І запах від кадил щораз щільніш витав…

Не раз над ним кружляли чорні хмари,

Не раз тут люди гинули на смерть –

Та він стояв і витримав всі чвари,

Бо сонцем був напоєний ущерть.

Його завжди підтримували душі

Тих, хто збудував собор в степу на видноті.

Немо Тарас, що на дніпровій кручі,

Він споглядає світ наш з висоти.