Передача голосних звуків у власних назвах слов'янських мов

Російські власні назви не перекладаються українською мовою, а передаються якомога ближче до російського звучання, дотримуючись, проте, норм українського правопису.

1. Російський звук [и] у власних назвах передаємо такими звуками:

[і] у більшості випадках: Ігнатьєв, Пушкін, Нікітін, Гагарін, Мілютін, Вітебськ, Ольгіно.
[и] у таких позиціях: 
після шиплячих та [ц]: Чичиков, Шишкін, Чита, Цимлянськ; 
префіксі при- та суфіксах -ик-, -иць-, -ич-, -ищ-: Привалов, Мечников, П’ятницький, Митищі; 
якщо в українській мові є споріднене слово з [и]: Тихомиров (бо тихий і мир), Сидоров (бо Сидір), Липецьк (бо липа), Синельниково (бо синій); 
Але! У словах: Сибір, Симбірськ, Владивосток, П'ятигорськ, Семипалатинськ російський звук [и] також передається українським [и].

[ї] після голосних, м'якого знака й апострофа: Воїнов, Ізмаїлов, Гур'їн, Ільїнка.
2. Російський звук [е] у власних назвах передаємо такими звуками:

[е], якщо він стоїть після приголосного: рос. Дежавин — Державін, рос. Кузнецов — Кузнецов, рос. Лермонтов — Лермонтов, рос. Полевой — Полевой;
Буквою є, що на письмі передає звук [е], або сполучення звуків [йе] у таких позиціях: 
на початку слова: Євдокимов, Єршов, Єльцин; 
у суфіксах -єв, -єєв, якщо вони стоять не після шиплячих, ц або р: Ломтєв, Сергєєв, Алексєєв, Бердяєв; Лежнєво; 
Але! після шиплячих, ц та р пишемо е: Плещеєв, Нехорошеє, Рум'янцев, Лазарев, Андреєв; 
якщо в українській мові є споріднене слово з постійним [і]: Твердохлєбов (бо хліб), Сєров (бо сірий), Мєщанінов (бо міщанин), Звєрев (бо звір), Бєлорєцьк (бо біла ріка); 
Але! пишемо е, коли і в українській мові чергується з е: Каменєв (бо камінь — каменя), Лебедєв (бо лебідь — лебедя), Хмельов (бо хміль — хмелю).
3. Російську букву ё передаємо: 

через йо на початку слова, після голосного, а також після м'якого знака в російському написанні: Йолкін, Окайомов, Нейолов, Воробйов (рос. Воробьев), Соловйов (рос. Соловьев); 
через ьо після м'яких та пом'якшених приголосних: Найдьонов, Алфьоров, Семьоркін, Корольов;
через о після шиплячих: Горбачов, Щокін; Сичовка, Жолча (рос. Желча);
через е в назвах, утворених від назв, спільних для української та російської мов: Артемов, Семенов, Березіно, Орел.
4. Російські власні назви прикметникового походження оформляються, як українські прикметники, і так само змінюються: рос. Белая — Бєла, Бєлої, Бєлій...; рос. Палевая — Палева, Палевій..., 
Але! російське закінчення -ой передається через –ой: рос. Толстой — Толстой, Толстого, Толстому...; 

У південнослов'янських власних назвах (болгарська, македонська, сербсько-хорватська, словенська мови) звук [і] передається через [и]: Величков, Єлин-Пелин, Миладинов, Прличев, Скерлич, Давичо, Гундулич, Селишкар, Левстик.

У західнослов'янських власних назвах (польська, чеська, словацька мови) звук и передається через и: Брандис, Пшибось, Виспянський, Тил, Мисливечек, Шафарик.

1. Звук і в західнослов'янських власних назвах передається:

через и після шиплячих та в суфіксах -ик-, -иць-, -ич-: Пшибишевський, Гощинський, Івашкевич, Конопницька, Жижка, Масарик, Їлемницький, Сладкович; 
через і в усіх інших випадках: Дуніковський, Норвід, Щецін, Гавлічек, Сабіна, Мінач, Понічан, Тімрава. 

2. У південнослов'янських і західнослов'янських власних назвах звук е (у тому числі польське звукосполучення іе та чеський звук е) передається через е: Ботев, Каравелов, Недич, Крлежа, Бевк, Левстик, Сенкевич, Міцкевич, Седлачек, Чапек, Гвездослав.

3. Польське звукосполучення іо передається:

через йо після губних приголосних: Голембйовський, Пйотровський; 
через ьо після інших приголосних: Генсьорський, Аньолек.
Слов’янські власні назви прикметникового походження оформляються і відмінюються як українські прикметники, і суфікси -ськ-, -цьк-, -зьк- пишуться з м'яким знаком.

Але! Перед цими суфіксами м’який знак ставиться лише після л: Смирненський, Црнянський, Рачкий, Джальський, Залеський, Пшибильський, Яблонський, Красицький, Неврлий, Тайовський.