«ЯК БУТИ ЩАСЛИВИМ У СВОЇЙ СІМ’Ї».
«Я – саронська троянда, я – долинна лілея! Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!». «Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий! Він спровадив мене до винарні, а прапор його надо мною – кохання!» (Пісня над піснями, 2:1-4).
Чи не нагадують вам ці слова Соломона те, що кожен з нас свого часу говорив своїй коханій чи коханому? Можливо, це були нестримні потоки прекрасних, ніжних слів, якими ви прагнули обдарувати тих, без кого ваше життя не мало змісту. А, може, звучали лише три заповітних слова: «Я тебе кохаю!», в які ви вкладали всю свою душу. Чи ви просто дивилися один на одного і в коханих очах читали те, про що хотіло говорити і що хотіло чути ваше серце і від чого світ ставав для вас захоплюючим і чудовим.
А потім була обіцянка перед Богом і людьми до кінця своїх днів, незважаючи ні на що, кохати свого супутника життя, турбуватися про нього, виховувати дітей, ділити радощі та печалі.
Чому ж зараз так багато нещасливих сімей, чому так багато розлучень, чому так багато розбитих дитячих сердець? Чому сльози і відчай супроводжують багатьох людей у цьому і так нелегкому світі?
Не помилюсь, якщо скажу, що кожен з нас знає відповідь на ці запитання. І відповідь ця проста: диявол не зацікавлений у збереженні святості сім'ї, тому прикладає всіх зусиль, щоб зруйнувати її. Він робить усе, щоб посіяти серед подружжя дух непорозуміння, непрощення, байдужості чи навіть ненависті один до одного, щоб наповнити серце дружини чи чоловіка чимось таким, щоб спільне життя перетворилося на пекло. Адже сатана добре знає, що, зруйнувавши сім'ю, він може завдати нищівного удару людському суспільству і, особливо, Божому народу, бо саме проти Церкви Христової направлені смертельні стріли лукавого.
І тому сьогодні разом з вами я хотіла б знайти у Слові Божому поради щодо того, як протистояти нападкам диявола на наші сім'ї, щоб до кінця своїх днів дякувати Богові за те, що Він дарував нам найкращу у світі половинку.
Незважаючи на те, що переді мною різновікова аудиторія, маю надію, що ці роздуми будуть корисні всім. Тим, хто одружився недавно і у них ще все якнайкраще, це буде повчанням на майбутнє. Тим, хто зараз переживає сімейну кризу, це стане своєрідною швидкою допомогою у лікуванні хвороби, що може зруйнувати їхнє щастя. А для тих, хто прожив у шлюбі не один десяток років і, можливо, задоволений своїм життям, знайдеться порада, як і зараз відчувати особливу радість поруч з тим, з ким Бог визначив прожити їм вік.
Сім'я бере свій початок з Едемського саду. Ми всі знаємо слова, сказані Творцем на зорі людства: «І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Буття 2:18). Це означає, що сім'я – Божий дарунок людині. Господь хоче, щоб людина не почувала себе самотньою. Щоб поруч з нею завжди був той чи та, хто готовий будь-якої миті допомогти, розрадити, підтримати. Бог же ніколи не пропонує нам чогось поганого, що приносило б нам шкоду, а значить – це доказ того, що від нас самих залежить благополуччя нашої сім'ї.
Коли з ребра Адамового Бог створив Єву, то з уст першого чоловіка на землі пролунали наступні слова: « І промовив Адам: «Оце тепер вона – кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, - і стануть вони одним тілом» (Буття 2:23-24). Хотілося б зосередити особливу нашу увагу на слові «пристане». Це означає не просто бути поруч або на деякій відстані (наприклад, місяць – другий жити у своїх батьків, а чоловік чи дружина – самі вдома), а стати справді одним нерозривним цілим: тілом, душею, думками, прагненнями, мріями, сподіваннями, вірою, молитвами… Разом бути кожної миті нашого життя, навіть якщо певні обставини розлучають нас на деякий час. Саме цього хоче від нас Господь – «і стануть вони одним тілом».
Подивимося на слово «пристане», яке мовою оригіналу звучить «давак», ще з однієї сторони. Воно означає пристати так тісно, як м'язи до кісток, як шкіра до м'язів, що навіть повітря не проходить між ними. До чого я веду? До того, що найчастіше подружні пари, не знайшовши спільної мови між собою, найкращим варіантом вирішення всіх проблем вважають розлучення. Тобто, вони починають робити те, що можна умовно назвати «антидавак»: образно кажучи, відривати шкіру від м'язів, м'язи від кісток. Жахливо? Чому ж тоді люди припускаються хибної думки, що процес розлучення, який Господь не схвалює, бо «…що Бог спарував – людина хай не розлучає!» (Матв. 19:6), не завдасть подружжю нестерпного болю, не нанесе незагойних ран, а ще – не вплине негативно на душі їхніх спільних дітей?
На підтвердження того, що розлучення шматує людські душі (і дорослих, і дітей), наведу безпристрасні дані статистики. За шкалою Холмса, по силі впливу подій на наше життя на першому місці стоїть смерть одного із подружжя (100 балів), а на другому – розлучення (73 бали). Навіть тюремне ув'язнення стоїть на четвертому місці (63 бали). І ще одна інформація: діти продовжують страждати від наслідків розлучення ще протягом 25 років після того, як їхні батьки розлучилися. Без сумніву, розлучення – це не вихід із замкнутого кола сімейних проблем.
Отже, як уникнути трагедії розлучення та залишитись щасливим у сім'ї протягом усього життя? Найперше потрібно пам'ятати, що у досягненні благополуччя наших родин є дві сторони: Божа і людська. І те, як складуться стосунки у нашій родині, залежить саме від нас самих, тому що Бог зі Своєї сторони зробив усе необхідне для нашого щастя. Якщо людина не виконує свою частину роботи, Бог не буде втручатися надприродним способом, щоб здійснити чудо та ощасливити сім'ю.
Часто у сімейних негараздах подружжя звинувачує одне одного: ти така-сяка, а я добрий; я зробила для тебе все, а ти – такий невдячний і т. д. А ще винними стають теща чи тесть, свекруха чи свекор, компанія чи друзі.
Хто ж правий у таких суперечках? Щоб знайти відповідь на це питання, заглянемо у книгу Е. Уайт «Християнська родина», стор. 34: «Ніхто не може зробити і сотої долі в тому, щоб паралізувати сили мужчини, зруйнувати його добрий вплив, перекреслити всі перспективи, як його власна дружина…»
Тобто, жінка володіє всією сотнею відсотків руйнівної сили! Жінка руйнує кількісно. Але не будемо поспішати з висновками і послухаємо другу частину цитати з тієї ж книги: «…ніхто не може так уміло зруйнувати щастя жінки, роблячи її життя нестерпним, як її власний чоловік». Мова тут іде про унікальне вміння чоловіків руйнувати якісно.
Отже, підсумовуючи усе почуте, можна сказати: і від чоловіка, і від дружини залежить, якими будуть взаємовідносини в сім'ї, чи буде вона куточком раю на землі, надійною пристанню в час життєвих бур, чи перетвориться на місце страждань, сліз, куди не захочеться повертатись після роботи, де не знайдеться місця любові, ніжності, взаєморозумінню.
Як же допомогти самому собі? Як допомогти своїй сім'ї? У чому полягає саме моя частина роботи, щоб сім'я стала куточком раю?
Щоб знайти відповіді на ці запитання, звернемося до Слова Божого і кожен спробуємо взяти для себе щось повчальне, заглибившись у ті чудові Божі принципи, застосування яких може захистити наші сім'ї від багатьох лих і страждань. Сьогодні ми торкнемося лише окремих аспектів цих повчань, адже неможливо за один раз охопити широту Божої премудрості.
«…Улюблені, - любіть один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» (1Івана 4 :7-8).
Отже, надійною основою сім'ї є любов. Можна заперечити, що цей вірш стосується тільки любові до ближнього. Але чи не є члени сім'ї нашими найближчими ближніми? Тими, хто потребує нашої найпершої уваги та турботи? Про це говорить апостол Павло в 1 посланні до Тимофія 5:8: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх, не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного». Подумаймо разом над цими словами і кожен зробімо відповідний висновок.
Якою ж має бути любов між подружжям? Відповідь знаходимо в Єфес. 5:25: «Чоловіки, - любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе». Чи хто з вас, чоловіки, любить так свою дружину, що готовий померти за неї? Є можливість подумати над цим. Чи може, ми навіть не хочемо пробачити дружині якусь дрібничку, простити її помилки, допомогти їй у чомусь?
Апостол Павло далі продовжує в Єфес. 5:28,33: «Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе. Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!» Якщо я люблю себе, то буду старатися робити все, щоб мені було добре. Отак і чоловіки мають чинити у ставленні до своїх дружин.
Варто звернути увагу на вислів «…а дружина нехай боїться свого чоловіка». Часто ці слова можна почути від чоловіків, які хочуть оправдати своє несправедливе ставлення до дружини. Але вони зовсім не означають, що дружина повинна терпіти приниження, образи, чи й ще щось гірше, тремтіти від однієї думки про чоловіка. Так вона повинна пам'ятати, що чоловік – глава сім'ї («…а жінці голова – чоловік» 1Кор. 11:3) і тому його потрібно поважати, прислухатися до його порад, не принижувати його гідність, не відкидати його авторитет, визнавати його заслуги. Для чоловіка це багато значить. Якщо жінка навчиться цінувати свого чоловіка, то в сім'ї буде лад.
Підтвердження сказаному вище Кол. 3:18-19 : «Дружини, - слухайтеся чоловіків своїх, як лицює це в Господі! Чоловіки, - любіть дружин своїх, і не будьте до них суворі!»
Потрібно знати, що при зовнішній подібності чоловіки та жінки дуже відрізняються і на фізичному, і на психологічному, і на генетичному рівнях. І про ці відмінності подружжю потрібно не забувати. Не для того, щоб у чомусь постійно дорікати, а для того, щоб доповнювати один одного, щоб завжди старатися зрозуміти свою половинку.
Наприклад, жінки сприймають свій дім, як гніздечко, у якому мають панувати затишок і краса. Тому чоловікові не варто дорікати дружині за те, що вона приділяє цьому багато уваги, якщо з певних причин вона чогось не встигла зробити. А, навпаки, похвалити її за гарний смак, за те, що зробила дружина, цінувати її старання, дякувати за турботу про сім'ю. Повірте, на тендітних жіночих плечах лежить дуже багато, чоловікам з цим не справитись.
Дружини мають знати, що для чоловіка дім – це тиха пристань, де він прагне знайти спокій, підтримку, підбадьорення, відпочинок. Тому обов'язок кожної жінки, коли чоловік повертається з роботи, не звалювати на нього ще з порога свої домашні неприємності, а створити йому атмосферу спокою та миру. Все негативне перенести на потім, коли чоловік буде здатний вас вислухати. Потрібно поцікавитись чоловіковими проблемами, планами, і за це ви отримаєте нагороду: люблячого та уважного чоловіка. І пам'ятайте, дорогі жінки, що без чоловіків ми теж нічого не варті.
Деякі жінки помилково вважають, що від чоловіка можна чогось домогтись постійним «пилянням». Щоденне невдоволення, бурчання, крики приведуть тільки до негативних наслідків. Згадайте, як пише Соломон у своїх Приповістках, 27:15-16: «Ринва, постійно текуча сльотливого дня та жінка сварлива – однакове: хто хоче сховати її – той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе». І ще в Приповістках, 25:24 говориться: «Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі».
Тож, дорогі дружини, не будьте подібні до «водостічної труби», щоб не захотілося вашому чоловікові жити «під дахом» вашого дому або, що ще гірше, у чужому домі. Краще оточіть свою половинку любов'ю та ласкою, турботою та увагою, і побачите, як зміниться ваш чоловік.
Якими мають бути взаємовідносини між подружжям, ми можемо прочитати і в посланні ап.. Павла до Єфес. 4:31-32: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одного, як і Бог через Христа вам простив». Ця універсальна порада допоможе кожному з нас уникнути багатьох проблем у сім'ї, адже часто саме невміння і небажання стримати себе, керувати своїми емоціями, думати над словами призводять до загострення взаємовідносин у сім'ї, до виникнення негативних проявів між подружжям.
В Гал. 6:2 ми читаємо наступне: «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового». Цими словами підкреслюється ще один важливий аспект благополуччя в родині: потрібно, наскільки це тільки можливо, допомагати один одному в різних сферах сімейного життя, не вважати приниженням виконати роботу, яка нібито-то вважається чоловічою чи жіночою. А ще підтримуйте один одного кожної миті свого життя, тобто «носіть тягарі один одного». Випробовуйте цей «рецепт» і подякуйте Богові за бездоганну пораду.
На завершення сьогоднішніх роздумів процитую слова Давида , Псалом 126(127):1: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!» Тож давайте будувати свій сімейний дім з Господом, просячи у Нього в молитвах Його Божественного захисту нашим сім'ям.
|
