Лікувати  - означає відбирати в організму шкідливе і додавати те, чого йому не вистачає.

                                                                                  Гіппократ

         Прекрасна і багата природа нашого рідного краю. Розлогі поля, квітучі луги, безмежжя красуні Десни, тінисті та зажурені діброви наповнені  незрівнянною красою цілющих трав.

         Рослини оточують нас усюди. Природа Сіверщини дарує нам безцінні скарби – лікарські рослини. Із сивої давнини в усіх народів вони завжди були найпоширенішим засобом лікування. Люди користувалися лікарськими рослинами, щоб попередити різноманітні захворювання та вилікувати їх.

         У далеке минуле сягає коріння народної медицини. На Україні і на Русі можна  позаздрити народним лікарям-травникам у знаннях та навичках лікування.

         Аптека природи відкрита для всіх нас, але користуватися її дарами треба обережно. На Україні росте понад 250 видів лікарських рослин, відвари і настої яких використовуються  для лікування і профілактики різних захворювань.

Цмин піщаний (безсмертник, жовті котячі лапки) – багаторічна трав’яниста рослина, вкрита білими волосками. Лист плескате, шершисте, ланцетолінійне, гостре. Дрібні, куликоподібні кошики лимонно-жовтого кольору зібрані в щитоподібні суцвіття. Плід – продовгуваті сім’янки довжиною 2-3 мм з хохол ком. Цвіте з кінця червня до вересня.

         Розповсюджений цмин піщаний в лісовій і лісостеповій зонах України. Росте на сухих піщаних ґрунтах, на відкритих місцях.

         Суцвіття містять флавоноїди, ефірні масла, смоли, глікозити, органічні спирти, каротиноїди, вітамін С.

         Лікарською сировиною є суцвіття цмину піщаного (кошики з частиною стебла 1-2 см завдовжки), які збирають перед початком цвітіння, коли кошики ще не розкрилися. Сушать довго у добре провітрюваних приміщеннях, але не під залізним дахом, бо від нагрівання квіточки обсипаються.

         У вигляді відвару і екстракту квіти цмину застосовують при захворюванні на рак, мають кровоочисні  властивості.

            Цмин піщаний розмножують насінням, яке висівають в ґрунтах на глибину 1,5- 2 см  з шириною міжрядь 20- 30 см. Сходи дуже мілкі, тому потрібне регулярне прополювання рядків. Квітнути починає з другого року життя. Добре розмножуються самосівом., вегетативно – кореневими відростками. Рослина світлолюби ва, краще росте на дренованих і багатих на гумус ґрунтах.

Нагідки лікарські – однорічна рослина. Стебло пряме, легко опушене, галузисте, заввишки до 60 см. Листки чергові, пухнасті, рідко зубчасті, верхні сидячі довгасті. Квіти яскраво жовті або оранжево-червоні, зібрані у поодинокі кошики з зеленою обгорткою. Плід – сім’янка човноподібної форми. Цвіте з кінця травня до осені. Нагідки лікарські в дикому стані не ростуть, вони культивуються на всій території України – на квітниках, у садах, скверах.

         Квіти містять каротин, сліди ефірної олії речовину каленцен, сапоніни, органічні кислоти, гірки дубильні речовини, смоли, слиз, інулін.

         У лікувальній практиці застосовують квіти нагідок, які збирають під час цвітіння рослини. Сушать їх у затемнених місцях. Настої використовують при зобі та захворюванні на рак.

         Розмножуються нагідки лікарські насінням, яке висівають рано на весні на глибину 1,5 – 3 см з міжряддям 45 см. Воно проростає при температурі 4 – 7 С. Сходи з’являються через 8 – 12 днів. Масове цвітіння починається через 100 – 110 днів.

         Рослина світлолюбива, не дуже вибаглива, але потребує внесення мінеральних добрив при висіванні насіння.

            Кропива дводомна – багаторічна трав’яниста рослина. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки до одного метра, вкрите жалкими волосками, кореневище міцне, повзуче. Листки зелені, яйцевидно-седцевидні, вкриті пухом і жалкими волосками. При доторканні до них відчувається пекучий біль, шкіра запалюється, свербить. Плід – яйцевидний горішок. Цвіте з червня до пізньої осені. Поширена по всій Україні. Росте як бур’ян на пустирях, під тинами, в лісі, на узбіччі доріг. В листках кропиви дводомної містяться вітаміни  С, В, Р, каротин і інші каротиноїди, органічні кислоти, білкові речовини і мікроелементи.

         З лікувальною метою використовується листя кропиви. Відвари і настої застосовуються при захворюванні на рак, недокрів’ї.

        Чебрець звичайний – дикоростучий запашний напівчагарник заввишки від 10 до 35 см. Стебло тонке, розгалужене, стелиться по землі. Листя супротивне, дрібне, яйцеподібне. Квіточки дрібні, рожеві або фіолетово-червоні, зібрані на кінчиках у переривчасті голівки. Плід – чотири горішки. Цвіте чебрець з кінця травня до серпня .

          Росте на сухих місцях, по схилах горбів, між чагарниками, у соснових борах, на полях і перелогах. Поширений на Україні.

         З лікувальною метою використовують наземну частину рослини без коріння в період цвітіння і після нього. Сушать траву на горищах, в сараях, під навісом, вдень – під відкритим небом у затінку, розкладаючи пухким тонким шаром.

         Застосовують чебрець при хворобах дихання і травлення, захворюваннях шкіри, має сечогінні властивості, а також як тонізуючий і заспокійливий засіб.

            Подорожник великий – багаторічна трав’яниста рослина з коротким кореневищем. Стебло квітконосне з висотою до 40 см. Листки в прикореневій розетці яйцевидні, цілокраї, з довгими широкими черешками і 5 – 9 повздовжніми жилками. Суцвіття – коробочка з 18-16 блискучими насінинами. Цвіте з червня до вересня .

         Росте як бур’ян вздовж доріг, біля будинків, на заливних луках, городах, садах. Поширений на всій території України.

         З лікувальною метою використовуються листки і насіння, які збираються в червні-липні і сушать на вільному повітрі в затінку, в приміщенні, що добре провітрюється, розкладаючи тонким шаром.

         Рослина має радіопротекторні властивості і використовується при захворюванні щитовидної залози.

        Валеріана лікарська – багаторічна трав’яниста рослина. Стебла валеріани лікарської заввишки 1,5 – 2 м, прямі, в середині порожнисті. Листки  непарно пірчасті з 5-11 парами листочків. Суцвіття велике, щитовидне. Квітки дрібні, білі, рожеві. Плоди пухнасті, мають вигляд летючих сім’янок. Рослина-медонос.

         У дикому стані валеріана поширена в Карпатах, нам Поліссі, в Лісостепу і Степу Росте нам болотистих місцевостях, у заплавах річок, у вологих чагарниках

         З лікувальною метою застосовують кореневища , які заготовляють  восени. Їх миють холодною водою, розрізують на шматочки і сушать в темному приміщенні. Валеріана лікарська має радіопротекторні властивості

         Відвари і настої використовуються при зобі, захворюванні на   рак  .

        Материнка звичайна – рослина багаторічна. Її галузисте стебло виростає до 50 см заввишки. Квітки зібрані  в  складний зонтик на верхівках стебел, лілово-рожеві.

         Росте майже по всій території України – на бідних ґрунтах, по сухих схилах, у борах або степах.

          З лікувальною метою використовують траву, яку збирають під час цвітіння. Сушать у затінку, добре провітрювальному приміщенні. Відвари і настої материнки використовуються при  хворобах дихальних шляхів та захворюванні нам рак.

            Деревій звичайний – багаторічна трав’яниста рослина заввишки 20-50 см, з приємним   бальзамічним запахом. Цвіте в травні – жовтні.

         З лікувальною метою використовуються листки, суцвіття і квітки під час цвітіння  . Сушать їх у затінку.

         Застосовують деревій звичайний   як загальнозмінюючу рослину, при недокрів’ї, зобі                                                           

        Акація біларопу потрапила  з Північної Америки. Містить ефірну олію. Квіти цієї рослини використовують для лікування бронхіту, простуди, запальних захворювань, для виведення каменів з нирок.

        Брусниця - невеликий кущ. Живе до 300 років. Для лікування використовують сушене листя і достиглі ягоди. Багата на вітаміни С. З ягід готують варення, компоти, джем, начинку для цукерок, сік, маринади. Використовують при запальних процесах, при ревматизмі, простуді, кашлі, захворюванні нирок, печінки , гіпертонії.

        Бузина чорна. Гіппократ рекомендував цю рослину як сечогінний засіб, а також від набряків. У середині віки бузину вважали священним деревом. Вірили ,

що її плоди  дарують довголіття. Квіти насичені вітаміном С. Суцвіття визнано лікарською сировиною у 22 країнах світу. Настій з цієї рослини застосовують при простудах, а також при хворобах печінки; відвар плодів - для фарбування шовкових тканин в оливковий колір. Також гілки куща  кладуть у селах в сіно, щоб його не трубили миші.

        Деревій ( тисячолисник ). Латинська назва рослини « ахілла » походить від імені Ахілла, який, згідно з грецькою міфологією, був учнем кентавра і вперше використовував цю рослину для лікування ран. Вилікувавши Телефуса ( правителя тогочасної Греції ) від рани, завданої мечем, Ахілл довів цілющу силу цієї трави. Листки  містять вітамін К. Використовується  при кровотечах, погіршенні апетиту, захворюванні шлунку, легень, нирок, головних болях, а також при діареї.

Звіробій звичайний. Назву рослина отримала внаслідок спостережень наших предків за тваринами, які, з’ївши її, могли захворіти. Тоді в них навколо рота і очей, на голові, вухах з’являлась  припухлість, яка при сильному отруєнні переходила у рани. Тварини відчували сильний свербіж, від чого кидались на землю, кусали себе, наносячи рани, що тяжко загоювалися. Для людини звіробій не становить ніякої загрози. У народній медицині рослину використовують при застудах, кашлі, діареї, ним лікують рани у роті ( стоматити ) ,епілепсію, безсоння.

Калина звичайна. Знижує артеріальний тиск, зупиняє кровотечі, лікує кашель. Був звичай над могилою дівчини садити калину як символ чистоти і суму. Ця рослина  є одним із символів України. Вона оспівана у багатьох піснях , про неї складена велика кількість легенд.

Конвалія звичайна. У перекладі з латинської означає « лілея долин ». У минулому вона була символом медицини. Під час цвітіння конвалії у Німеччині відбувалося народне гуляння у лісі: у багатті хлопці і дівчата кидали ці квіти у жертву богині весни. У Франції навіть існувало свято конвалій. Навесні перед першою неділею травня йшли в ліс за квітами, якими потім прикрашали вікна, двері будинків. Оскільки зараз конвалії стає все менше, її занесено до Червоної книги України. Препарати з рослини допомагає при захворюваннях серця.

        Кульбаба. В давнину використовувалась від веснянок і печінкових плям на шкірі. У Німеччині – як заспокійливий і снодійний засіб. Рослина багата на вітаміни С, Е.

        Ліщина звичайна. Здавна сережки цієї рослини вважали символом весни, вічного життя і кохання. Використовують при нирковій хворобі. Добре допомагає проти глистів. Плоди багаті на білок і жири.

        Малина. Ще давні греки та римляни використовували цей кущ як лікувальний засіб при укусах гадюк. Плоди багаті на вітаміни С, А, В, а також містять безліч кислот, їх вживають свіжими, з них готують  варення, желе, мармелад, соки. Молоді листки служать замінником чаю, який, так як і варення, добре допомагає від простуди, кашлю.  

        Ромашка лікарська ( аптечна ) – дуже цінилася лікарями Стародавньої Греції та риму. Використовують при застудах та кишкових захворюваннях. Також з неї роблять примочки, полоскання.

        Смородина чорна. Оскільки вона містить вітаміни С, Р, Цукор ,її часто використовували наші предки від застуди. Застосовується для поліпшення апетиту, при застудах та запаленнях, а також при ревматизмі.

        Суниці лісові. Археологічні дані свідчать, що вони входили до меню людиноподібних мавп. Були популярні у слов’ян  як харчовий і лікувальний засіб. Ця лісова трава містить такі вітаміни як С, В1, В2, К, а також цукор, органічні кислоти, залізо. Листки використовують як замінник чаю, що дуже добре допомагає від застуди, а також виводить пісок та каміння з нирок. Рослина лікує безсоння.

        Цикорій дикий .Популярний в Англії, а також в Японії та Індії. Лікує шлунково – кишкові хвороби, цироз печінки, пухлини селезінки. Корені рослини здавна застосовують як замінник кави. З них добувають дуже цінний сироп для кондитерського і консервного виробництва, він є сировиною для виготовлення медичного спирту. Подекуди листя цієї трави вживають як салат.

      Чистотіл звичайний. Стародавні греки помітили, що рослина, яку ми називаємо чистотілом, розквітає з прильотом і вгасає з відльотом ластівок, тому її називають « травою ластівок ». Як у минулому, так і тепер її використовують як засіб від бородавок, для лікування печінки і жовчного міхура. Рослина містить вітамін С та органічні кислоти. Дослідження показали, що чистотіл сприяє підвищенню вмісту гемоглобіну у крові, затримує ріст злоякісних пухлин. Траву також використовують для фарбування тканин в червонувато –жовтий колір, а корені в жовтий.

        Шипшина собача. Палеоботаніки ( вчені, які вивчають рештки рос-

лин ) встановили, що близько 40 млн. років тому шипшина росла на нашій планеті. Плоди цієї рослини з лікарською метою люди почали використовувати близько 5 тис. років тому . З усіх рослин кущ містить найбільш вітамінів: С, Р, К, В2, солі калію, магнію, заліза, фосфору, а також цукор та органічні кислоти. Використовують при хворобах печінки, серця, виводить каміння з нирок. З плодів варять варення, джем, пюре, повидло, безалкогольні напої.

        Нагідки. Вживають їх при захворюванні печінки, жовтяниці, спазмах шлунка, гіпертонії, серцевих неврозах. Нагідки вважають добрим засобом від безсоння. З цією метою квіти рослини добавляють дітям до купелі, кладуть під голову, дають пити з молоком.